Щоб дістатися Французького Іноземного легіону, Джонові Жесту потрібні гроші. Тому на його шляху з’являється ломбард на Вестмінстер-роуд — маленька сцена, в якій Врен уміщує гумор, приниження й дуже точне відчуття соціальної дистанції.
Голос «Дитини»
Лихвар майже не веде переговорів. Його повторюване ’Ow much? треба передати не акуратною літературною фразою, а короткою реплікою людини, яка звикла визначати ціну — і речам, і чужій скруті. Тут важливіші ритм, настирливість і голос персонажа, ніж механічне відтворення кожного фонетичного відхилення.
У цій сцені є й етнічний стереотип, типовий для частини британської прози 1920-х. Ми не переписуємо Врена відповідно до сучасних уявлень і не маскуємо незручні місця. Перекладаємо повний текст, а контекст таких фрагментів буде окремо враховано під час підготовки передмови й приміток.
Ілюстрацію створено за допомогою ChatGPT (OpenAI) під творчим керівництвом Володимира Мачуського.